polly, 6 вересня 2009 р

Як все починалося

В організації гонок все важливо і все досить складно. Від визначення дати і аж до останнього сантиметра розмітки, що знімається з траси після закінчення.

Ідея проведення перегонів виникла у Андрія rosen’а ще торік. Була готова схема проведення етапів та планувалося використати трасу, яку закільцював у парку Погулянка Velomax. Багато всього з того часу змінилося, але бажання зробити у Львові нові перегони незвичного для місцевої «кроскантрійної еліти» формату та зробити їх традиційними (щорічними, наприклад) залишилося.

Про трасу

Окремої уваги заслуговує траса. За основу таки було взяте Погулянківське кільце Velomax’а, але у нашої команди були свої претензії щодо його покращення. Задачі були поставлені досить конкретні: просторіший стартовий майданчик, скоротити підйом розбитою цегляною доріжкою, уникнукти асфальтових алейок, на яких дуже часто можна зустріти неспішних пішоходів, залишити всі цікаві сінглтреки і спуски.

Вийшло навіть краще, ніж ми очікували.

Зазнавши змін, траса стала ще яскравішою і динамічнішою, з характерним рельєфом. Зі старту кілька швидкісних поворотів, у яких учасники боролися за найвигіднішу позицію перед виїздом на вузенький і дуже небезпечний в плані обгону сінглтрек. За сінглтреком серія гарячих спусків — з різним характером, покриттям. Дуже важливо втриматися в сідлі (чи то пак на педалях, бо проїхати їх сидячи в сідлі практично нереально) і зберегти камери і покришки цілими — гостре каміння не пробачає неуважності. На закуску — підйом довжиною більше 700 м з набором висоти близько 85 м, остаточна перевірка на міцність мм.. м’язів і шанс відігратися або ж закріпити перевагу.

Стартовий майданчик — майже найвища точка траси. І траса ніби звивається значною своєю частиною навколо майданчика, можна було довго спостерігати насичену боротьбу. Тож цікаво було і глядачам. І простір для роботи фотографів — неабиякий.

Трек траси з висотами

Ньюанси вирішують

Підготовка до гонок була дещо вкороченою і напруженою.

Дата випала на самий кінець літа — 30 серпня. Раніше — вже і так не вкладалися з підготовкою, пізніше — за тиждень марафон Бескид МТБ, а відносити далі в осінь теж не було вже сенсу. Але все одно вийшла накладка: дата проведення Нокаут Рейсу співпала з веломарафоном Львів-Краків, куди збиралися дехто з зацікавлених осіб і навіть потенційних учасників.

Наприкінці літа — пора відпусток та від’їздів, декого недорахувалися на старті, бо не було в місті, або тільки-но щойно повернулися з морів або закордонів. Через це, а може і через прорахунки в організації і поширенні інформації, ледь назбиралося 16 учасників, які були необхідні для повноцінного проведення всіх заїздів. І так було 15 хлопців і одна дівчина (а сітка передбачала не менше 16 хлопців і не менше 8 дівчат). Але жіночий заїзд за відсутністю бажаючих довелося скасувати ще до дня старту, тому Марту Дропу за всезагальною згодою пустили ганятися з хлопцями.

В день старту хвилювання організатором додав ранковий дощик, сильно переживали, що через холодну і похмуру погоду з’являться не всі, що попередньо зареєструвалися. Приємно подивував E-one, який приїхав на місце старту раніше від усіх — таке у нього було бажання поскорше ознайомитися з трасою і кинутися в бій. Приїзд кожного нового учасника був очікуваним, проте сюрпризом. Зібралися фактично всі, хто попередньо зареєструвався.

Учасники і глядачі на стартовому майданчику

Подивувала відсутність глядачів. Таке враження, що у велосипедстів нема друзів, які хотіли би згаяти недільний ранок у спостереженні за тим, як їхній фаворит ганяється з іншими такими ж навіженими велолюбителями. Чи то велосипедисти дружать лише з велосипедистами? Чи то друзі-невелосипедисти такі ледачі і байдужі?

Всі в зборі, розмітка на місцях.. Чого стоїмо — поїхали!

Перший етап — заїзд усіх учасників з роздільним стартом. Стартували згідно до рейтингу, найсильнішого в ньому відпустили першим і так за спаданням позиції. Такий порядок був обраний для того, щоби сильніший не наздоганяв слабшого на вузькій стежці, на якій не обігнати. Так як учасників було всього шістнадцять, всі проходили у наступний етап. Тож у розділці не всі вважали за потрібне викладатися. Дехто навіть розігрував власну стратегію, як-от JeD: «Кваліфікацію вирішив проїхати останнім, саме 16 позиція виглядала найбільш сприятливою з точки зору турнірної боротьби...» Але роздільний старт в цьому плані підступна штука — майже неможливо зорієнтувати свою позицію серед інших гонщиків, доки не будуть враховані і оголошені всі результати. Так і JeD’у не вдалося підібрати необхідну швидкість для завершення кваліфікації 16-им, і він випередив Марту на одну десяту секунди! І продовжував боротьбу вже з не такого сприятливого, на його думку, 15-ого місця. Так розбивка на четвірки після кваліфікації таки внесла додаткову інтригу.

Заїзди четвірок у другому етапі відбувалися швидко. Гонщики змінювали одне одного на старті і спостерігали за фінішем своїх колег по гонці. Фініші проходили по-різному, деколи спокійно і передбачувано, а деколи і з фінішним спринтом і драматичними обгонами.

Одна з четвірок на трасі

Раунд, проміжні результати, ще один раунд... Після першого раунду лишилася лише половина учасників. Дехто вибув із технічними проблемами. Alex, якого вмовили до участі замість його товариша Sailor’а, який попередньо заявився, але старт проспав, пробив колесо на кам’янистому спуску і навіть не завершив коло. Pasport22 коло завершив, але з ровером і розірваним ланцюгом в руках. Декому не пощастило, а декому це може й допомогло вийти у наступний раунд.

Нарешті — фінали

В малому фіналі за 5-8 місця змагалися Deniq, Nikalaich, JeD і hvvi. Між двома останніми розставити якісь шанси до останнього моменту було практично неможливо. Василь дуже спритний і сильний, продемонстрував 4-ий результат у кваліфікаційному заїзді. JeD же не показував себе до останнього моменту — відсиджувався і відпочивав аж до самого фінішу малого фіналу... І ось у останній момент на під’їзді до фінішу з’являються вони удвох між деревами і так щільно, що можна подумати, ніби їдуть на тандемі, а не на двох велосипедах. Все вирішували якісь миттєвості, по вигляду гонщиків було видно, як вони викладаються. Але все ж таки незважаючи на всі стратегічні підходи Джеда у фінішному спринті йому не дуже пощастило, і він навіть не міг вийти з-під суперника, тож зайняв шосту позицію. Hvvi відповідно п’яту. Сьома дісталася юному Nikalaich’у, замкнув вісімку кращих Deniq.
Отже, увертюра до головного фіналу була дуже навіть достойною і цікавою.

Фінішний спринт від hvvi та JeD’а

І ось, головний фінал. На старт виходять четвірка кращих: rosen, Nazariy, spirit і March (в головний фінал потрапила перша трійка за результатами кваліфікації, та і взагалі за рейтингом, March мав п’ятий результат в кваліфікації).

Фіналісти на старті

Nazariy після завершення перегонів говорив: «Знаючи сили суперників і яка буде "мясорубка", я подумки перед стартом вже поділив призові місця, і я повинен був зайняти третє або четверте місце...» Але знову ж таки не так сталося, як гадалося. Назарію вдалося на підйомі обігнати всіх і приїхати першим з відривом 7,4 секунди від другого місця. На друге місце приїхав rosen. За ним на третьому призовому місці March з відставанням від лідера в 32,9 секунди. Несподівано нескоро приїхав четвертий учасник фіналу – spirit, йому активно втрутитись в боротьбу за медалі завадило прикре падіння.

Переможець на фініші

Ось так видовищно і напружено завершився Нокаут Рейс.

Нагородження призерів

Враження

Задумка формату виглядала цікавою і на папері, але і втілення виявилося вдалим і захоплюючим. Дуже радісно (як організатору і судді) було спостерігати, як ідея починає працювати і відтворюватися і як потихеньку занурюються в неї учасники, зацікавлюються і захоплюються.

Нокаут Рейс — гонка для гонщиків і для глядачів.

Для глядачів, бо вони постійно спостерігають результативні фініші, отримують проміжні результати і зміни в складі стартуючих. Та ще і топографія траси дозволяє насолодитися видовищем боротьби у технічних і швидкісних місцях.

Для гонщиків, бо вони не весь час ламають шатуни між деревами, а і самі можуть побути у ролі глядачів у перервах між заїздами. Та і формат поокремих коротких заїздів багато кому підходить — можна викластися наповну за десять хвилин заїзду, а потім встигнути відпочити до наступного. Навіть нелюбителям коротких заїздів сподобалося, spirit зізнається: «І хоч я не любитель спринтів (для мене все, що коротше 20 хв. — це спринт), але отримав масу кайфу...»
І тільки фіналістам необхідно проїхати всі кола, хто посідає скромніше місце, той і викладається менше. Тож можна обійтися і без звичного виснаження, учасник гонки Sera каже: «Ну, і формат гонки дуже сподобався, це в мене єдина гонка, після якої нічого не боліло, і головне, після неї хотілося ще їздити і їздити! А то, як правило, після гонок на ровер дивитися не хочется...»

Сподіваємося, що Нокаут Рейс, що відбувся 30 серпня 2009 р, не залишив байдужих серед тих, хто був до нього причетний, і що цей формат виживе і закріпиться у Львівському кроскантрі.

Галерея з відібраними 100+ фото

Фото Юри Гавриліва

Відео від Nestoror’а

Відео від nnn’а

Подяки

Від імені команди дякую усім учасникам, без вас все це не мало би сенсу, усім, хто таки прийшов повболівати та запропонувати свою допомогу, з вами вдалося все гладко провести і створити ту саму атмосферу, фотографам, Оресту Калиняку, Миколі Матрохіну, Юрі Гавриліву, ви з дивовижним ентузіазмом відреагували на запрошення і зробили цілу купу чудових кадрів, операторам, nnn і Nestoror, ви відзняли та змонтували відеоролики, які дають якнайповніше уявлення про те, що і як відбувалося.