polly, 8 червня 2010 р

Насамперед висловлюю подяку

• нашій команді Race’n’Bike: Андрій, Оля, Діма, Оксана, Артем, Андрій, ну, і я — всі зробили свій неоціненний внесок в організацію цих змагань;
• Nikalaich`у — він неодноразово вибирався допомогти нам на трасі;
• суддям на КП, які запаслись терпінням та не пошкодували часу — погодували комарів та пореєстрували проходження траси гонщиками;
• нашим безцінним спонсорам, без яких свято не було б святом, бо яке ж свято без відповідного настрою, призів і подарунків:
  • магазин спортивного спорядження «Команчеро»;
  • магазин туристичного спорядження Gorgany.com;
  • веломагазин VeloMAX;
  • компанія «Фенікс-плюс», що допомогла нам у підготовці атрибутики змагань;
  • торгова марка «Біола» та компанія TIPS — за забезпечення смаку та затишку на стартовій галявині;
• команді BP — bikeportal.org.ua, за те що поділилися своїми напрацюваннями щодо обліку часу на велоперегонах, вони в любительському велоспорті є своєрідним орієнтиром, принаймні щодо підбиття та публікації результатів;
• всім учасникам всіх категорій: було надзвичайно приємно бачити на старті чарівних дівчат, численних любителів, спритну еліту, завжди раді гостям, цього разу були представники з трьох областей, з Борислава, Золочіва, Моршина, Івано-Франківська, Надвірної, Ужгорода, Луцька;
• фотографам — вони вкотре порадували нас чудовими світлинами;
• і взагалі всім-всім, хто так чи інакше підтримав ідею, приїхав взяти участь, допомогти, повболівати, дуже радісно було бачити батьків з дітьми — змалечку привчають до активності і цікавості, і це плюс :)

Підготовка

Змагання внесли у Львівський календар ще у жовтні минулого року. Відтоді минуло багато часу, а травень від самого початку видався дуже щільним щодо велоподій — не було часу навіть вибратися на пошуки варіантів траси, але дата наближалася, треба було щось робити... За локацію для цих перегонів одразу вибрали Брюховичі і не помилилися. Весь місяць не особливо радував погодою, всі навколишні місцини щедро поливало дощем, отже сосново-пісочні Брюховичі були найприйнятнішим і найсухішим варіантом. Хоча і тут не обійшлося без сюрпризів. Підйом, який вже неодноразово був включений у різні траси і завжди проїжджався без питань, перетворився на струмок, і що більше по ньому пробували їздити, то він більше заболочувався і сохнути не хотів, незважаючи на всі наші «дренажні» зусилля. Лісова доріжка, яка от-от була комфортно засипана сухим листям, раптово перетворилася на вогку губку... На нашу організаторську радість, всіх, хто приїздив на оглядові кола, наявність багна на трасі не засмучувала, а декого і навіть навпаки. :)

Баагноо!!

Від формату роздільного старту і не думали відступати, адже саме в цьому вбачали родзинку цих змагань. Для львівської мтб-арени це мало бути незвичним — їхати на повну силу, не орієнтуючись на суперників на трасі, але і розраховувати так, щоб втримати високий темп до кінця дистанції. Я підозрювала, що формат розділки учасників зацікавить, особливо сподобається дівчатам, і судячи з прихильних відгуків учасників, наші сподівання справдилися. Гість з Луцька ursa навіть обмовився, що вже зо два роки чекав такого формату і намагався умовити луцьких організаторів провести такий старт. :)

Несподіванкою для нас була така жвава і чисельна реєстрація учасників і те, як легко вдалося отримати спонсорську підтримку. Мене особливо радувало, як охоче люди погоджувалися допомогти. Тому знову дякую — за допомогу у організації «Доганяй-ки» і за підтримку любительського спорту вцілому.

ГО «Львівський велоклуб» люб’язно погодилися внести «Доганяйку» в програму, присвячену Всеукраїнському Велодню.

Отже, нам залишалося лише попрацювати на трасі, завершити організаційні клопоти та покладати надії на погоду.

...і понеслася!

Погода таки змилостивилася, Брюховицький ліс зустрів нас сонячним ранком.

Брифінг перед стартом

Підготовка табору, закінчення розмітки, перші учасники.. все дуже швидко. Явка учасників задовольнила наші прогнози: орієнтовно 80% від попередньо зареєстрованих. Тільки реєстрація розтягнулася: жіночий старт уже на півгодини відклали, а учасники все прибували і прибували. Настю Судковську підхопили — щойно вона під’їхала, не давши отямитись, вчепили номерок і поставили в чергу вже стартуючих дівчат :)

До того ж я трохи намудрила у стартовому протоколі еліти, spirit, ще раз вибачаюсь за змінену стартову позицію, втім, добре, що розділка — тут це менше впливає.

Дівчат відпускали з інтервалом у хвилину, але не обійшлося без фінішного спринту та боротьби за секунди, так третє та четверте місце розділили всього сім секунд.

Любителі стартували щопівхвилини, це дозволило дати старт усім учасникам, поки не почали фінішувати перше коло їх попередники. Та і глядачам, а, як з’ясувалося, і самим учасникам так було цікавіше. Глядачі облюбували собі місцинку, де траса, схожа на вісімку, майже перетинала себе. Там вони могли побачити, як гонщики злітають з довгого спуску, входять в поворот під майже прямим кутом і тут же впираються в славнозвісний «торчок». А також — як гонщики підходять до останнього повороту в піску та заходять на фініш. Там же було і чимало роботи для фотографів.

Еліта так само стартувала щопівхвилини. Програма обліку часу від команди BP дозволяла щокола повідомляти претендентам на перемогу хід змагань і відставання від суперників, чому учасники, до речі, дивувалися. :) Тільки завдяки вдосконаленому обліку часу і вдалося визначити 2 і 3 місця, оскільки їх після трьох кіл розділила всього секунда.

Суддівські клопоти

Всі присутні терпляче почекали, поки ми готували нагородження та «Лотерей-ку», всі вже зібралися біля намету, аж тут фінішував останній з учасників, його вітали мабуть найбурхливіше — за волю і впертість таки завершити всі три кола, на які зголосився.

Нагородження пройшло добре: з грамотами, медалями, оголошенням спонсорів і призами, кубком для переможця. Звісно, не обійшлося і без солодких бризок шампанського! Але, думаю, більшість чекала на продовження — на розіграш по стартовим номерам. Мені дуже сподобалася ідея розігрувати призи серед усіх учасників, сподіваюсь і учасникам теж. Принаймні ті, хто таки здобули цінні і корисні призи, виглядали дуже задоволеними.

Лотерей-ка

Як воно самій

Брати активну участь і в організації, і в самих перегонах не так-то й легко, як здавалося. Я щось настільки заклопоталася і перенервувалася при підготовці і реєстрації, та плюс недоспані ночі, здавалося, я перегоріла ще до старту. Вже стояла у стартовому коридорі, а все намагалася давати якісь вказівки і втручатися в організацію. Але ось дають старт, двічі крутнула педаль — все, я в гонці. В першому ж повороті зустріла Катю Чередніченко, яка виїхала бозна-звідки. Прикро, що вона заблукала. Якби франківці приїхали трішки раніше і встигли на оглядове коло, було б інакше. Долаю трасу — така знайома і нова водночас. Бо нікому з організаторів так і не вдалося до перегонів проїхати її в темпі — то зупинишся гілячку зламати, то колоду посунути, то трек зняти, то фото в кожному повороті.. А тепер зовсім інша справа. На «торчку» обходжу двох дівчат — от вам і роздільний старт, а на трасі скупчення ще побільше, ніж при загальному. :) Болотяний підйом виїжджаю, не хочеться лізти ногами у багнюку. Десь біля колиби мені гикнулися мої нещодавні негаразди зі здоров’ям і кілька днів до старту на знеболюючих, але вже коли вибралася на доріжку вздовж дач, сил мені додалося, і вдалося фінішувати бадьоренько, а не пораненою шкапою.

На фініші всіх дуже бурхливо вітають, приємно. Приходжу до тями, ставлю ровер до дерева.. і ось я уже знову організатор, «так, хто тут просив шестигранники?..» Мій результат найкращий серед дівчат, і я не маю особливого права нарікати на себе. Але все ж я бачу, що мені є і є над чим працювати і кожний старт для мене чудова нагода стати трішки кращою і вправнішою.

Після

Поступово всі роз’їхалися. Ми ще помарнували час у приємних бесідах з ужгородцями про всяке вело-, зокрема про майбутній марафон «Король гір», мовляв, тепер ми до вас, а потім проводили і їх.

Хочу відмітити, приємно вразило, в якому порядку залишилася стартова галявина. Хоч присутнім видавалося вдосталь і платикових пляшечок і одноразових стаканчиків, але на галявині майже нічого не залишилося, вцілому виглядало набагато чистіше, ніж було, коли ми цю галявинку тільки знайшли. Дякую всім за свідомість і акуратність.

Ми ще залишилися на невеличке афтепаті, нас полякав невеличкий дощ - вчергове пораділа, що погода нам так посміхнулася.

Висновки? Висновки такі — вартує займатися організацією змагань. Ніби все логічно, хочеш ганятися — проводь перегони. Звісно, можна було б просто кататися на перегони до інших міст та чекати, що хтось і тут зробить. Але коли з’являється бажання долучити до цієї здорової і захопливої справи побільше людей, з'являються ідеї, які хочуть втілитися, тоді... Справа хоч і нелегка і клопітка, але віддача позитиву просто вражаюча.

Галерея з відібраними 100 фото

Фото Руслана Стражника і Насті Судковської

Фото Лук'яна Турецького

Фото Юри Гавриліва

Фото Юрія Волянського

Фото Олега Антошківа

Фото Мар'яни Станько

Фото Вячеслава Дяка

Дякую всім за увагу, до нових стартів :)