Ви ж знаєте, що таке Боярка24?
Ні?.. Боярка24 — велоподія року серед любителів, та уже й не тільки любителів, а і маститих про кроскантрі.

Доба до фінішу. Доба складна і захоплива, виснажлива і надихаюча.
Боярка24 перший добовий марафон на наших теренах. Навіть в московські краї такий формат привезли традиційні учасники Боярки24 — хлопці з московського Редбайку.
Цього року Боярка24 відбулася вже вшосте, зібрала у лісах довкола селища під Києвом близько 150 зареєстрованих учасників з багатьох міст України, та і не тільки — були представники Росії і Молдови, і вкотре підтвердила свій статус велоподії року.

Передусім дозвольте відрекомендуватися
До Боярки24 і саме по собі сполучення «Race'n'Bike» ще ніде не фігурувало, крім наших хіба розмов і думок.
«Починати так з чогось вагомого», — подумали ми і поїхали на Боярку24. Зібрали команду категорії Мікст у складі:
Андрій rosen Шапошніков (№ 531)
Андрій March Марченко (№ 532)
Лев pasport22 Бекетов (№ 533)
Поліна polly Годлевська (№ 534)

Багато в чому це був дебют — такий склад вперше зібрався разом, і принаймні двоє з нас в таких (і такого рівня, і такого формату) змаганнях участі не брали. March на минулорічній Боярці24 був в команді підтримки двійки rosen і pasport22. А я про Боярку24 тільки чула-читала-передивлялася відео- і фотоматеріали. До того ж ми вперше виступали під іменем і прапором Race'n'Bike.
Під цим же прапором виступали і наші незамінні помічники (і кожен з них механік, кухар, масажист, дієтолог, спортивний менеджер і багато іншого в одній особі) — група підтримки: Артем, Оля, Дмитро і Оксана. Проїхати добовий марафон, навіть за умови почергової зміни на трасі чотирьох учасників, просто неможливо без злагодженої і досвідченої групи підтримки. Вони з завданням впоралися і з повним правом можуть сказати, що брали участь у марафоні Боярка24 у найтяжчій категорії — у категорії Підтримка.

Передстартове
Окрім нас від Львова було заявлено ще три команди: чоловіча четвірка «Рейвах», чоловіча двійка «Поворот не туди» та соліст Костянтин Kono Носалюк. Отже, Львів взяв якщо й не «якістю», так кількістю точно, оскільки його представляли учасники майже у всіх категоріях.

Наше відношення до своєї участі в перегонах мінялося, як напрям вітру. Ми уважно відслідковували попередню реєстрацію. Виявилося, що серед мішаних команд — Мікстів — найщільніша і найпотужніша конкуренція. Зареєструвалися і явні лідери в будь-якій з категорій, куди б вони не заявились, Specialized Team, і команда відомих українській кроскантрійній спільноті Fasser-Sandal-Dori-Nuna, і команда спортсменів з Ужгорода і Харкова (вони ще й на додачу скористалися можливістю взяти двох дівчат замість однієї і їхали вп'ятьох) і минулорічні срібні призери — молдавани MTB.MD, і т.д. і т.п. Словом, під кінець попередньої реєстрації свого рішення їхати ми не змінили, проте настрої вже були подібні до «матимемо за честь фінішувати в такій компанії» і олімпійського «головне не перемога, головне участь».

І що з цього всього вийшло?
Виявилося, що всі ці гучні і пафосні слова про «головне не перемога, головне участь» і про перемогу над собою, яка важливіша, ніж перемога над іншими, дуже правдиві. Я була просто щаслива фінішувати, і що доба хвилювань, вкручувань по лісу і полю, ламання ніг на підйомах, торохтіння по містках-кладках-корінцях закінчилася.

Ми примудрилися проїхати Боярку24 без проколів, без.. ну, майже без падінь, з поломок — тільки у rosen'а розлагодився передній переклюк на одному з нічних кіл, без заминок, втрат часу і часових штрафів на передачі естафети, не посварившись і не повбивавши одне одного :)
У напруженому змаганні з найсильнішими любительськими (і не тільки любительськими) командами ми посіли скромне дев'яте місце. Втім, змагалися більше самі з собою та з графіком-прогнозом, який склали раніше. Прогнозований графік ми покращили — на коло. І ще дякуємо команді «Рейвах», поряд з якою ми таборилися, за жартівливе міжкатегорійне змагання з ними, це дуже допомагало підтримати бойовий дух і ентузіазм на старті кожного кола.

Хоч ми і задоволені своїми не надто помітними на загальному фоні результатами, бо фінішувати на Боярці24 — це вже успіх, але назагал на змаганнях всеукраїнського рівня тільки помітніше, в якому зародковому стані любительський велоспорт у нашому регіоні. Всі перераховані раніше команди, що представляли Львів, успішно фінішували, з чим я їх вітаю. Але жодна з команд не змогла показати результат, хоча б наближений до призової трійки. Одразу видно наскільки столичні (та і не тільки столичні) гінці краще підготовані у багатьох аспектах: і технічне забезпечення, і фізична форма, і витривалість, і тактичні навички, і досвід участі у подібних заходах... Втім, для нас це знову ж таки не привід журитися, а гарний стимул розвивати себе особисто і загальними зусиллями любительський велосипедний рух у регіоні теж.

Боярка24 сьогодні
Читаючи тепер про Боярку24, особливо звіти її учасників, ви частенько можете зустріти шось подібне на «Але Боярка24 уже зовсім не та... Не та атмосфера.. Нема тої романтики...» Ну, звісно ж не та. І не може бути такою, як колись раніше. Щороку це змагання збирає все більше різних учасників. Гінці, які вже не вперше підкорюють цей добовий марафон, щоразу сильнішають і покращують свій рівень. Напруга тільки підвищується, змагальний темп зростає. Я згодна, Боярка24, дещо втратила свою домашню атмосферу, але набула в гостроті подій та інтризі, все більше і більше ознак — деяких і не найліпших — спільних з великим спортом.

Не обійшлося цього разу без скандальних розборів рішень суддів прямо під час перегонів і неприємних інцидентів на трасі та в стартовому коридорі, без підозр і звинувачень у зрізанні траси, лідируванні за невстановленими велосипедистами і так далі. Чекайте наступними роками ще допінговий скандал, тоді вже точно про нас напишуть в газетах.
Втім, як зі сторони організаторів і суддів, так і зі сторони гінців і їхніх груп підтримок, як на терезах, зрівноважилися і огріхи з помилками, і бажання зробити ці перегони кращими.

Але, як би там не було, Боярка24 все одно справжнє свято для всіх її учасників. Тож всі ми вдячні організаторам, спонсорам, волонтерам, суддям за те, що воно відбулося, за забезпечення водою, за вивезення сміття, за карету «швидкої допомоги», за наряд міліції, за безкоштовні спонсорські напої, за скасування стартових внесків для учасників, що приїхали з-за меж Київської області — словом, за те що воно відбулося гідно.

І вдячні учасникам за можливість позмагатися, за те, що інтерес до цієї справи щоразу тільки зростає.