 Вже в суботу стартує одна з найголовніших велогонок довжиною у три тижні. Саме Джиро Д’Італія, а не пафосний Тур Де Франс і злегка безлика Вуельта Іспанія, на мою скромну думку, заслуговує найбільше уваги у світі шосейних велобагатоденокок. Джиро настільки ж багатогранна, як і сама Італія, а за свій сторічний вік перегони вже встигли просочитися багатою легендами історією. Практично кожен етап проходить у боротьбі, а не за парадним розвезенням лідерской майки. Головними дійовими особами тут, як правило, виступають гірники — хлопці, яким вдається краще за інших терпіти біль і навантаження при перетині цих пікових вершин з неймовірними градієнтами. Цей рік, незважаючи на чотири роздільних старти (один з яких командна розділка), ще більше зсунутий у бік гір. З 8-го по 30-е травня учасникам доведеться подолати 21 етап загальною протяжністю майже 3500 кілометрів. Старт візьмуть такі команди як BMC, Acqua & Sapone, Ag2r, Androni Giocattoli, Astana, Bbox-Bouygues Telecom, Caisse d'Epargne, Cervelo Test Team, Cofidis, Colnago-CSF Inox, Footon-Servetto, Garmin-Transitions, Lampre, Liquigas , OmegaPharma-Lotto, Quick Step, Rabobank, Sky, HTC-Columbia, Katusha, Milram і Saxo Bank. На жаль, ми не побачимо на італійських теренах команду ISD-Neri на чолі з лідером про-континентального заліку Джовані Вісконті, що могло надати італійській гонці ще більше інтриги.
 У цьому році Італійський Тур стартує у місті контрастів — Амстердамі. Гонщиків чекає пролог довжиною 8,4 км, що стартує на Музейній площі біля музею Ван Гога. На успіх тут надіється Бредлі Вігінс, що й не дивно, адже це настільки почесно — приміряти рожеву майку з першого дня та, імовірно, носити її щонайменше декілька днів.
 Другий та третій етапи — рівнинні і також пройдуть в Голандії. Основна боротьба повинна пройти між дебютуючим на Джиро триразовим Чемпіоном світу і стільки ж кратним переможцем Мілан–Сан-Ремо — Оскаром Фрейре (що для голандського Рабобанка було б величезним подарунком), поки що найуспішнішим велосипедистом 2010 року — Андре Грайпелем та певно найуспішнішим діючим велосипедистом — Алессандро Петаккі.
  Після пласких, як дошка, спринтерських етапів на участників чекає день відпочинку. Щоправда відпочинок — тільки на папері, насправді ж учасникам доведеться здійснити переїзд на відстань у майже 1300 кілометрів, щоб наступного дня проїхати 33-х кілометрову командну розділку з Савільяно в Кунео. Сильні в цьому виді команди можуть подарувати своїм лідерам певну перевагу, але вирішальною вона точно не стане.
 Перемога на п'ятому спринтерському етапі буде більш ніж статусною, так як цей етап проходить по рідних місцях видатного Фаусто Коппі.
  А ось і перші групові етапи, на яких спринтери йдуть на другий план. Звичайно, спринтерська розв'язка на березі моря вельми імовірна, але скоріше за все він буде розіграний з малої групи або відриву.
 Цікавий етап. Маршрут проходить в самому серці Тоскани і частково повторює культову гонку l'Eroica Monte Paschi, що проходить по білому гравію. Якщо Максим Іглінскій передав секрети своєї перемоги в Тоскані партнерам по команді (або хоча б братові), можна очікувати сюрпризів від Астани.
  Перший по-справжньому гірський етап. Відмінна перевірка сил для гірників — фініш в горі вищої категорії Термінілло. Підйом, як для Італії, досить довгий, більше 16 кілометрів з середнім градієнтом в 8%. Цей підйом іноді порівнюють з французьким Турмале через рівномірність підйому, схожий градієнт та довжину. Було б цікаво побачити тут боротьбу двох-трьох сильних гірників, як наприклад, Гардзеллі і Сімоні в 2003-му.
 Після важкого гірського етапу на нас чекає черговий спринтерський етап.
 Перебираємося з Тіренскої в Адріатичну частину Апеннін. Команда, що захищає рожеву майку, відпрацьовує в голові групи, а спринтери насолоджуються фінішною розв'язкою.
 Найдовший етап нинішнього Джиро. Можна було б очікувати атак від Даніло Ді Луки, але «кілер» самоусунувся з пелетона. Можливо успіху досягне один з відривів.
 Дорога вздовж узбережжя нічого гарного не обіцяє відриву, а спринтери візмуть максимум від однієї з останніх можливостей для розіграшу групового фінішу.
 Меморіальний етап Марко Пантані. Високими горами тут і не пахне, але все одно перемога на цьому етапі дуже престижна.   Ось вже і підкотили до справжніх гір. Закриває другий тиждень етап до Асоло, фінішу передує складний підйом на Монте Граппа (19 кілометрів з градієнтом 9,5%). Етап вшанує пам'ять солдатів, загиблих у боях на схилах Монте Граппа в часи Першої Світової. Так як фініш на цей раз не в горі, основні претенденти на загальну перемогу, скоріше за все, перенесуть свою битву на схили Зонколана.
 Великий і жахливий Зонколан. До підкорення цієї вже ставшою видатною гори учасникам доведеться подолати три більш скромних підйоми (один першої і два другої категорії), набір висоти на яких у сумі становить ті ж 1200 метрів, як і на сам Зонколан (довжина підйому - 10 кілометрів, середній градієнт - 12%, максимальний - 22%). Обидва фінішувавших раніше на Зонколані етапи виграв Джільберто Сімоні, який нині бере участь у своїй останній Джиро.
    Досить складний гірський етап, який більшість скоріше за все вважатиме за краще піти від оборони. І цілком можливо, що нешкідливий для генерала відрив може доїхати до кінця. Не виключено, що там виявиться, наприклад, Максим Іглінскій або Василь Кірієнка.
  Ще один меморіальний етап Марко Пантані, котрий охрестив ці місця ще в 1994 році в боротьбі з Берзіним та Індурайном. Пассо Дель Мортіроло багато хто відносить до найскладніших підйомів, які колись фігурували на Джиро. Навіть Зонколан ніяковіє перед цією горою, і справа зовсім не в тому, що цей підйом на два кілометри довший. А в тому, що градієнт майже на всій дистанції не опускається нижче 10%, що не дозволяє навіть перевести подих. До того ж, на Мортіроло етап аж ніяк не закінчується, на учасників чекає запаморочливий і небезпечний спуск з іншого боку гори, а потім другий за день підйом до Апріки.
  Етап стартує з 37 кілометрового спуску з Борміо. На етапі практично немає рівних ділянок, тільки підйоми (близько 60 кілометрів) або спуски. Саме на цьому етапі розігрується головна гірська премія Cima Coppi, а точніше на перевалі Пассо Гавіа на висоті 2618 метрів (найвища точка Джиро 2010). Підйом триває 25 кілометрів а середній градієнт становить 5,6%, що більш характерно підйомам на Тур Де Франс.Фінішує етап вершиною вищої категорії Пассо Дель Тонале. У 1988 році на етапі через Гавіа випав сніг, але з тих пір погода милувала учасників, хоча спуск у Понте ді Леньо і в гарну погоду є дуже небезпечним.
 Ось і фінальна розділка у Вероні.І ніяких там «етапів дружби» — боротьба до останньої хвилини гонки. Звичайно п'ятнадцятикілометрова дистанція навряд чи зможе вплинути на розташування сил у генералі, але чому б і ні — все залежить лише від величини відривів.  |
 | |
Giro d'Italia 2010 — Прев’ю |